Реклама

banner

Дебальцівський котел (до 2-ої річниці страшної трагедії)(відео)

18 лютого минає два роки від дня од­нієї з найтрагічніших подій на сході Ук­раїни, яка ввійшла в історію нашої дер­жави під назвою «Дебальцівський котел». Два роки нестихаючого болю і невимов­ної туги батьків, що втратили своїх дітей, які не повернулися з того пекла,

не стали на батьківський поріг і не промовили: "Здрастуй, мамо. Я прийшов!". Скільки тривожних днів, безсонних ночей пережи­ла кожна мати, чекаючи свою кровинку, свого синочка живим і здоровим. Та не кожному з них судилося повернутися до батьківської хати. Багато їх, молодих, здо­рових, життєрадісних, віддали свої життя, захищаючи рідну землю від ворога.

Не дочекалися своїх синів і батьки Олега Стукала та Олега Коваля, бійців 128-ої окремої Туркестансько-Закарпатсь­кої, двічі Червонопрапорної гірсько-пі­хотної бригади, яка вела кровопролитні бої в районі Дебальцево. «Залізна» брига­да, як її називають, понесла важкі втрати в ході цих боїв. Обидва хлопці з Лисянки, і обидва загинули в сумнозвісному Дебальцівському котлі майже одночасно, 16 і 18 лютого 2015 року. Ця страшна звістка ско­лихнула маленьке селище, яке жило мир­ним, розміреним життям, не залишила байдужою до чужого горя жодної люди­ни, бо, як кажуть, чужої біди не буває.

KovalKoval 1 stukalo 2Stukalo 3

Про трагічні дні дворічної давності зга­дують безпосередні учасники тих подій, бійні 128-ої бригади та інших підрозділів, яким пощастило вийти живими з тієї жахливої «м’ясорубки». Вихід з оточення розпочався в ніч із 17 на 18 лютого. Це була колона, в яку входили 128 ОГПБр, 30 мехбригада та 101 бригада охорони Генштабу. В голові ко­лони йшли розвідрота та 15 гірсько-піхотний батальйон. Прикривали відхід частина 30 ОТБ та механізований батальйон 128 бри­гади, які й прийняли на себе основний удар ворога і понесли найбільші трати.

Задум командування вийти тихо і непомітно, під прикриттям темряви, не вдався. Як тільки ворог зрозумів, що колона рушила, розпочався шалений обстріл. Гатили з усіх видів зброї: «Гра­дів», САУ, мінометів, кулеметів, стріляли снайпери. На пагорбі стояли п’ять танків і били прямою наводкою по наших бійцях. Масований обстріл вівся з усіх боків. То було справжнє пекло. Все палало, вибухало, горіла земля, плавився метал... Це сталося не­подалік населеного пункту Розсадки, де стояли українські війська. До своїх че­рез чисте поле перейшли не всі...

Не дочекалися батьки своїх синів, сестри – братів, дружини – чоловіків, осиротіли діти. Забрала проклятуща війна в матерів найдорожче – їх дітей. Відлетіли у вічність світлі душі. Віриться, що вони потрапили у Царство Небесне, як і належить Героям, які від­дали своє життя за Батьківщину.

Юрій СТУКАЛО.

 

Rate this item
(0 votes)
Login to post comments

Лисянка.інфо в соц спільнотах

VK
ОК
FB

Go to top Яндекс.Метрика QWW.com.ua - Каталог украинских сайтов Рейтинг@Mail.ru